Львівський художній ліцей  
Сьогодні:
Понеділок, 23.10.2017, 17:08

Головна Форум Реєстрація Вхід>>> Випускники-К. Гурський

Меню сайту

Історія школи на Хотинській

Як було...

Випуск К. Гурський

Випуск  Я.Яновський

Випуск Лянце В.Е.

Колекція фотографій

 
Кроки львівською бруківкою

до Олімпійських вершин

(пам’яті Казімєжа Ґурського)

Футбольну кар’єру розпочав, ховаючись від вчителів, та й то під псевдонімом - «Саренка» (маленька, дуже швидка косуля), а в 15 років (1936) почав грати у львівській команді. Молодь з гімназії перед війною не могла грати у футбол, бо якщо б їх застали, то вигнали б зі школи. У робітничому клубі грав нападником («Спартак» Львів, «Динамо» Львів, пізніше «Лєгія» Варшава). Коли був ще маленьким хлопцем,  вилазив на каштан перед стадіоном, щоб підглянути, як грають футболісти, тому що грошей на білет не вистачало.     Коли під час Другої світової війни до Львова увійшли радянські війська, то всі польські організації було розпущено, натомість створювалися свої. Одним з таких клубів був «Спартак». Там, власне, і почав грати Казимир.      У 1944 році пішов до армії і потрапив до Варшави, пізніше армія пішла на фронт, а він залишився. Пам’ятаючи про його львівське футбольне минуле, військове начальство пообіцяло знайти багато талановитих футболістів, що згодом і сталося. І впродовж декількох тижнів Казимир  перевіряв їхню спортивну майстерність. Невдовзі найкращі - учасники Військово-Спортивного Клубу «Варшава», котрий  став новою Лігою. Також в цей час познайомився з майбутньою дружиною. Це було під час прогулянки із своїм другом. Спогад: йшла  вродлива блондинка, приятель підбіг до неї і сказав: «Маємо товариша,  який соромиться до Вас підійти. Чи не хотіла би пані зустрітися з ним?». Вона погодилася, і з того часу у них зав’язалися романтичні стосунки. Своє одруження (1948р.) тримали в таємниці, бо батько не хотів, щоб дочка мала чоловіка-львів’янина .

      Грав Казимир у нападі «Лєгії» майже 9 років. Коли в травні 1948р.забив три голи, його покликали  до збірної Польщі. В лізі забив 34 голи у 81 матчах.  Тренером став під кінець 1970 року. Володів  незвичайним тренерським талантом, ніколи не кричав, а говорив так, щоб його розуміли усі.

      Життя та кар’єра були переповнені анекдотами, оповіданнями, видуманими львів’янином, який мав велике почуття гумору. Він знав багато смішних футбольних випадків. А коли в нього питалися, звідки він такий смішний, то відповідав: «Я з міста Львова, у нас там всі такі смішні». Останній раз його критикували у 1974 р. через те, що  його команда була погано підготовлена. Хоча саме цей рік був дуже вдалим для команди Ґурського, їх дуже підтримували вболівальники. В 1973 році його команда виграла у збірної Англії з рахунком 2:0. Того ж року перемогли збірну Голландії з рахунком 4:1.      У 1975 році під час прогулянки  парком із своєю дружиною Марією Казимир згадав своє місто Львів та Стрийський парк, який дуже любив. Він пообіцяв, що вони обов’язково відвідають цю місцевість. На жаль, цього не сталося, тому що погіршився стан здоров’я  Казимира Ґурського. Серйозно він почав хворіти влітку 1996 року. В день відльоту на футбольний матч тренеру стало погано, і замість того, щоб полетіти до аеропорту, поїхав до лікарні. Протягом багатьох місяців перебував у лікарнях та санаторіях. З того часу йому стало важко пересуватися, не вистачало грошей на лікування. Завдяки  Польському Фонду вдалося ненадовго повернути здоров’я.

       Наприкінці квітня 2005 року померла його дружина. З пані Марією Казимир Ґурський був одружений 57 років. Через тиждень після смерті дружини відбувся  відповідальний матч,  але тренер через великі затори на дорогах запізнився на 2 години, та його всі чекали. Вболівальники спочатку викрикували «Браво», а пізніше йому заспівали величальну. Те саме відбувалося в інших містах, бо його дуже любили, та й їздив він багато. Дуже його поважали в Греції та Румунії, де працював свого часу.

       Через рік, 23 травня 2006 року, Ґурський помер у Варшаві у колі  рідних та близьких йому людей.

       Саме завдяки К. Ґурському у Польщі розпочалася «золота ера» футболу.  В 1973 році відкрив дорогу багатьом талановитим хлопцям. Стефан  Щеплик, його гімназійний товариш, писав: «Він був дуже хорошою людиною. Можливо, це Львів дарує так багато талановитих людей. Не змінили його ні слава, ні футбольні досягнення. У нас не було поділу на багатих та бідних, – згадував про місце своєї молодості, – на поляків, українців чи євреїв. Ми мешкали недалеко один від одного, разом ходили до школи і грали у футбол. У нас у Львові навіть хуліганства не було».

     Саме завдяки Ґурському  про польську збірну команду з футболу заговорили у світі. Вона здобула золоту медаль на Олімпійських Іграх в Мюнхені (1972), срібну медаль на чемпіонаті світу (1974), а також срібну медаль на Олімпійських Іграх в Монреалі (1976).

      Як тренер, Ґурський  провів 73 матчі, у 45 з них отримав перемогу.

      Те, що Польща стала  всесвітньо відомою   футбольною державою, вона завдячує  людині, що пронесла спогади про рідне місто через усе своє життя, львів’янину, тренеру століття – Казімєжу Ґурському!



Адреса: м. Львів

 вул.Хотинська,6

тел: (032)238-38-53

© 2017 - Львівський художній ліцей при Львівській національній академії мистецтв
Ви хочете малювати професійно - приходьте до нас